Єдиним надлишком неуваги стає мовчанка.
Габаритні порожні думки сплітають вітряними рухами.
і що він споживав на сніданок. Тільки теплі плечі
і трішки незворушності.
Між ними сходять лавини й руйнують околиці.
і та вимога – не виходити за рамки можливого.
І чи зведуть їх разом тисячі коротких поглядів.
Коли вперті чайки дотягують їх до звичності.
Бути раптовими.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1