В'ється наче змiйка, неспокiйна рiчка,
Тулиться близенько до пiднiжжя гiр.
А на тому боцi — там живе Марiчка
В хатi, що сховалась у зелений бiр.
Як з кiмнати вийде, на порозi стане,
Аж блищить красою широчiнь рiки.
А як усмiхнеться, ще й спiдлоба гляне —
"Хоч скачи у воду!" — кажуть парубки.
Не питайте, хлопцi, чом я, одинокий,
Берегом так пiзно мовчазний ходжу!
Там, на тому боцi, загубив я спокiй,
А туди дороги я не находжу.
Та нехай смiється неспокiйна рiчка,
Все одно на той бiк я путi знайду.
Чуєш чи не чуєш, чарiвна Марiчко?
Я до твого серця кладку прокладу.
Василий Зинкевич еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1