У неволі тяжкій січовик молодий,
Умирав від кровавої рани.
Йому жаль лиш було, що могилу його,
Занесуть буйні вітри снігами.
Він свій край так любив, там дівчину лишив,
Сам поїхав в чужину вмирати.
Коли ворог лихий рідний край дорогий,
Став вогнем і мечем руйнувати.
Пройде років зо три і холодні вітри,
Занесуть ту могилу снігами.
Хто ж то міг би прийти і цвітів принести
На могилу січовика.
У неволі тяжкій січовик молодий,
Умирав від кровавої рани.
Йому жаль лиш було, що могилу його,
Занесуть буйні вітри снігами.
Василь Бокоч, Дмитро Попічук, Василь Геккер еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2