Василь Герасим’юк - вірші Олега Короташа "Миргород", "До Анни" | Текст песни

• Тексты песен
• Василь Герасим’юк
• вірші Олега Короташа "Миргород", "До Анни"

До Анни

Теплої ночі в оній країні…
Будиночок на вулиці класиків. Впору тіні
заспокоїтись врешті, хоча б для сну.
Щоб дерева над тінню схилили віти,
як Вічність схилялась колись над світом
і светрик сузір'їв плела йому.

Так світ поставав із її долоні:
земля стала твердю; моря – солоні;
в потоках – форелі, у долі – мить…
Та щось відбулося в раю між ними, -
що сивий Дніпро гне донині спину
і Вісла, мов Лета, у снах шумить.

Проте, не відомо хто більше схибив:
ангел чи доля – стріляй на вибір…
Сосни чи міст… перехрестя… ріка…
Ймовірно сузір’я тоді поволі
майбутнє їм постелили в полі,
напившись повітря, як молока.

Найбільша провина Творця в людині –
це здатність кохання зрости з полину.
Так діти зростають з під серця – в пах.
А поки мужі пнуть Софійські бані, -
дівчата змивають гріхи в Йордані
і плачуть свекрухи на рушниках.

Теплої ночі в оній країні
в будиночку на вулиці класиків, тіні (тіні!)
заспокоїлись врешті, немов для сну…
Та подих у тишу ввійшов тонкостанну,
і тінь понад тінню схилялася, Анно,
щоб викрасти з раю тебе, одну.

2008