Мені моя матуся промовляла, Як покидав я батьківське гніздо: Щоб доля нещаслива обминала – Живи по-правді і твори добро... І я пішов... Всіх кольорів нитками Стелився шлях узором по землі; Вузькими та широкими стежками Неслись веселі й невеселі дні.
Приспів: Роби добро – мене навчала мати, – І щастя не обійде твою хату; Роби добро, роби завжди і всюди. І Бог повік з тобою, сину, буде...
Я душу відкривав назустріч долі, До серця близько кожного приймав; Хоч не завжди купався у любові, Та все, що міг, з любов'ю віддавав. Незчувся, як і весни віддзвеніли, Відколосились не одні жнива. Птахи за обрій літо відкотили, Але зі мною мамині слова:
Приспів: Роби добро – мене навчала мати, – І щастя не обійде твою хату; Роби добро, роби завжди і всюди. І Бог повік з тобою, сину, буде...