Василь Дунець - Присвята матері | Текст песни

• Тексты песен
• Василь Дунець
• Присвята матері

Сталось те, чого я більше всього боявся,
Чорні стрічки вінків, терпкий запах сосни,
Біль, як ранений звір, в мою душу ввірвався,
Розпаливши на попіл поміж нами мости.

Приспів:
Все ідуть і ідуть в дім наш з квітами люди
Я не бачу облич, я не чую їх слів,
Тільки пам'ять кричить: "Мами більше не буде!"
Втрату цю пережити, Боже, дай мені сил...

Мерзлу землю в руках подихом не зігріти,
Я кидаю її у безодню німу,
Завтра сніг замете ці беззахисні квіти
І покличуть вітри в дім самотній журбу.

Приспів.

Як повірити в це? Серцем як зрозуміти?
З долею віч-на-віч залишаюся я,
Ти могла ще мені довго-довго світити,
Білим цвітом калини рано ти відцвіла...

Приспів.