Як дикі коні мчать у даль мої літа, Розтратив стільки у житті душі й любові. А десь живе собі моя земля свята В ранковій тиші голубій, в сні вечоровім. Там щовесни цвітуть жасмини і бузки, Там ціле літо в небі жайвір не змовкає. Там оживають всі бабусині казки. Там є усе, мене лиш там не має.
Приспів: Я повертаюсь, повертаюсь, повертаюсь, Перед порогом рідним капелюх зніму І на Різдво я перед Господом покаюсь, І на Великдень рідну матір обніму.
Я ще хотів-би стати з грішного святим І повернутися навік до гілки роду. Але чужі мене вже звабили світи І не з батьківської криниці п’ю я воду. Та тільки дзвони Великодні вдарять раз, Чи коляду почую за вікном знайому, – Душа, мов голуб, стрепенеться радо враз І полетить увись, у рідний край додому.