музика Олександра Злотника слова Степана Галібарди
Пливе моє життя в магічне синє море з малого джерела батьківської землі. Пливуть по нім човни із радості і горя. Летять над ним роки як сірі журавлі.
Багато що було, що нині не сказати. Для тебе я плекав високі почуття. Та їх зуміла ти безжально розтоптати. І лишилася сама на березі життя!
На березі життя і зорі, і світи. На березі життя і зустрічі, й прощання. На березі життя стоїш не згасла ти як наше молоде кохання.
Ти інколи в мені засвітишся, мов осінь, і руку покладеш на стомлене плече. Але твої уста прощення все не просять. І я його не дам, хоч серце запече.
Я сам собі суддя і сам собі підсудний. І твій колишній крок не має забуття. Пливе моя ріка, і все в житті ще буде. Лиш ти стоїш, мов тінь, на березі життя!
На березі життя і зорі, і світи. На березі життя і зустрічі, й прощання. На березі життя стоїш не згасла ти як наше молоде кохання.
На березі життя і зорі, і світи. На березі життя і зустрічі, й прощання. На березі життя стоїш не згасла ти як наше молоде кохання.
На березі життя і зорі, і світи. На березі життя і зустрічі, й прощання. На березі життя стоїш не згасла ти як наше молоде кохання.
На березі життя стоїш не згасла ти як наше молоде кохання.