Людей нема, є лиш прилюд, Є тільки мрія про Людину. Є лише хаотична лють, Всесполеляюча лавина. О, де ти, Зоряний Творець, О, хто ти, дух, чи хвиля Лети. Ти радше вільний промінець, Який заплутався в тенетах.
Пора-пора, пора збагнуть Своє падіння і могилу, Своє походження і суть, Своє покликання і силу. І на космічнім полотні, Яке нам витче суть єдина, Засіє квіти огняні Новонароджена Людина