Вже луги одцвіли і померзли ліси, Чисте дзеркало рік не блищить, як колись-бо... ... Сонця й степу сини йшли на захист Русі, Не давали свою зруйнувати колиску.
Приспів: Артанія – рідний край, де зродився і ріс, Артанія, я не бачив твоїх гірких сліз, Але бачив на заході сонця силуети твоїх черекис.*
(Приспів: Артанія – рідний край, де зродився і жив, Артанія, відчував я твій біль і твій гнів, І побачив на заході сонця світлі образи давніх часів.)**
Скільки літ відбуло, скільки вітрів гуло, Скільки злив заливало священну цю землю. Падав тут печеніг до порогів твоїх, Падав турок, татарин, і скошений стих. (Падав турок, хозарин на зхресті доріг.)**
Волелюбливий край! Ти і зараз згадай, Як тікали з твоїх берегів посіпаки. (Перемогою вкриті долини і шляхи.)** Край арійських вождів і русинських князів, Славний край козаків, край гайдамаків. (Рідний край козаків, край гайдамаків.)