“Вставай Україно, вставай рідна ненько, Москаль вже годину не спить.”
Ой були колись часи, люди ґаздували, Із раненька в поле йшли, пізненько лягали. Рік за роком пролітав, мед-горілку пили, Аж зі сходу у куфайках брати підвалили. У червоних сорочках, з червоним прапором, Підвалили в тєлогрєйках маленьким трактором. Би вам був то той трактор, вдома полонив всіх, Аби той лєнін ще малим кєпкой удавивсі.
Приспів: Раз-кудряві! Москалі, ви москалі, Розвалили есесер узагалі, Їдь додому і там си жийте, І дайте нам ви спокій..
Раз циганка-молдаванка виноград збирала, А совєтське кагебе її там здавало. Ви циганка-молдаванка, ви є враг народа, Посадили бідну бабу через винограда. Дівка милася в ставку, розпустила коси, До країн цілого світу здруж був всіх відносин. Побратими дорогі, сусіди поляки, Наші дружні почуття від “самої сраки” (самого серця)
Приспів.
Слава партії народу, Горбачову лічно, Ми тепер є незалежні, нам тепер отлічно, А той лєнін — лисий пуп, Брежнєв заікавсі, Сталін нарід мордував, навіть не стидавсі. А в нас грають на бандурах, в вас на балалайках, Наші ходять в кожухах, москалі в куфайках. То які ми вам брати, ми не розумієм, Ви ще бавите в “войни”, ми пшеницю сієм !
Приспів.
А ви бурджо-москалі мову нам зіпсули, Ліпше ми би ваш язик ніби-то й не чули. Люди гладять сорочки, замість прасувати, А на мешти кажуть туфлі, як їх спам’ятати. Ще не раз вам заспіваю, як буду у змозі, Ще, ще здибаєм ми з вами на вузькій дорозі. Я співаю не від себе, але від народу, Не крутіть нам голови, не робіть погоду…