вступ: "Вставай Україно, вставай рідна ненько, Москаль вже годину не спить."
Ой були колись чєси, люди ґаздували, Із раненька в поле йшли, пізненько лягали. Рік за роком пролітав, мед, горілку пили Аж зі сходу у куфайках брати підвалили. У червоних сорочках, з червоним прапором, Підвалили в тєлогрєйках маленьким трактором. Би вам був то той трактор, вдома поломиві, Би той лєнін ще малим пипкой удавивсі.
Приспів: Раз-кудряві! Москалі, ви москалі, Розвалили есесер узагалі, Їдь додому і там си жийте, І дайте нам ви спокій..
Раз циганка-молдаванка виноград збирала, А совєтське кагебе її там здавало. Ви циганка-молдаванка, ви є враг народа, Посадили бідну бабу через винограда. Дівка милася в ставку, розпустила коси, До країн цілого світу з здружбов сі відносє. Побратими дорогі, сусіди поляки, Наші дружні почуття від "самого ї серця"
Приспів:
Слава партії народу, Горбачову лічно, Ми тепер є незалежні, нам тепер отлічно, А той лєнін — лисий пуп, Брежнєв заікавсі, Сталін нарід мордував, навіть не стидавсі. А в нас грають на бандурах, в вас на балалайках, Наші ходять в кожухах, москалі у куфайках. То які ми вам брати, ми не розумієм, Ви ще бавите в "войни", ми пшеницю сієм !
Приспів:
А ви буржо-москалі мову нам зіпсули, Ліпше би ми ваш язик ніби-то й не чули. Люди гладять сорочки, замість прасувати, А на мешти кажуть туфлі, як їх спамітати. Ще не раз вам заспіваю, як буду у змозі, Ще сі іздибаєм ми з вами на вузькій дорозі. Я співаю не від себе, а від народу, Не крутіть нам голови, не робіть погоду...