Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: - Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. - Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя... Ліниво тяглася отара хвилин... На світі безліч таких, як я, Та я, їйбогу, один. У кожного Я є своє ім'я, На всіх не нагримаєш грізно, Ми - не безліч стандартних "я", А безліч всесвітів різних. Ми - це народу одвічне лоно, Ми - океана вселюдська сім'я. І тільки тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони "я".