Кров шалено б'є у скроні, це ж бо знову скачуть коні, А газети далі брешуть: "то чужі пісні". Нас приспали, галичани, та болять дідівські рани, | Чи ж так важко відрізнити правду від брехні. | (2)
Тож навіщо скачуть коні і по кому дзвонять дзвони, І чому шапки знімають, і сльоза з очей. І чому тремтять так руки і щемлять серця з розпуки, | Коли чують галичани звук отих пісень. | (2)
Воював ти за Вкраїну, то ще винен, що загинув Не за Ленінську ідею, не за ті пісні. Тож прости вже нас, Іване, що заснули галичани, | І не можуть відрізнити правду від брехні. | (2)
В кожного своя дорога, мертві ж рівні перед Богом, Тільки в чому ж завинили ви перед людьми. Що стрілецькії могили тракторами перерили, | Де ж ми були галичани, чом мовчали ми. | (2)
Застоялись на припоні вороні стрілецькі коні, Але знов дзвенять над містом ті чудо-пісні. Може ще й поїдуть коні, не лише по стадіоні, Й відрізнять ще галичани правду від брехні. Дайте час поїдуть коні, не лише по стадіоні, Й відрізнять ще галичани правду від брехні.