F Як важко знайти ту границю, B C F Що ділить чарівні ці ноги і чорну спідницю. B C F B Відбився ліхтар у зимовій калюжі, вивчаючи дивную вроду свою, | F B C F Скажу тобі друже, що я її мабуть люблю. | (2)
B F Тому й залишився не випитим чай, B F І рветься по швах порожній трамвай, B C F B Гадаючи як проскочити митницю, C F Поки не розвидниться.
Вахтерка в гуртожитку тверда наче з криці, Й не бачить краси в цих ногах і в цій чорній спідниці. Я пізно виходжу - вона сердиться дуже, усім демонструючи владу свою, | Вона на посту і їй зовсім байдуже, що я тебе мабуть люблю. | (2)
А в місті нічнім легко так заблудиться, Якщо у думках лиш ці ноги й спідниця. Я буду триматися колій трамвайних | І може кордон перетну нелегально. | (2)
І гавкає пес - йому також не спиться. Дурний - він не бачив тих ніг і тієї спідниці. Та бігає бідний, весь світ проклинає за долю приблудну нещасну свою. | Прости мене пес - ти просто не знаєш, що я її мабуть люблю. | (2)
Нам так небагато потрібно для щастя: Мені її погляд, а тобі кусень м'яса. Та мрії ці наші, мов бульбашки тріскають, Стає той кордон стіною залізною.
_______________ Слова: Василь Чудик Музика: Василь Чудик