Пролягла дорога від твоїх воріт До моїх воріт, як струна. То чому згубився твій самотній слід - Знаєш ти одна, ти одна.
Зимна осінь ще той слід листям не накрила, Бо до тебе навесні я повернусь, мила. Твої руки я візьму знову в свої руки, Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.
Приспів: Не ховай очей блакитний промінь, Заспівай мені в останній раз. Пісню ту візьму собі на спомин, Пісня буде поміж нас.
Тече вода, тече бистра, а куди – не знає, Поміж гори в світ широкий тече, не вертає. Ми зайдемо в чисту воду біля водограю І попросим його щиро – хай він нам зіграє.
Приспів: Ой водо-водограй, грай для нас, грай. Танок свій жвавий, ти, не зупиняй. За красну пісню на всі голоси Що хочеш, водограю, попроси. Струни дає тобі кожна весна, Дзвінкість дарує їм осінь ясна. А ми зіграєм на струнах отих, Хай розіллють вони радісний сміх.
Я піду в далекі гори У вечірнюю годину І попрошу вітра зворів, Щоб не спав, не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах У широкі полонини І приніс до ранку квіти, Що так люблять очі сині.
Приспів: Мила моя, люба моя, Квіте ясен цвіт, Я несу в очах до тебе Весь блакитний світ. Я несу в устах цілунки, Радісні пісні, А в руках несу я ласку Й квіти весняні.
Ти признайся мені, Звідки в тебе ті чари, Я без тебе всі дні У полоні печалі. Може, десь у лісах Ти чар-зілля шукала, Сонце-руту знайшла І мене зчарувала?
Приспів: Червону руту Не шукай вечорами, – Ти у мене єдина, Тільки ти, повір. Бо твоя врода – То є чистая вода, То є бистрая вода З синіх гір.