Я тобі вірив,коли ти для меня ше була ні ким... Коли на дворі листя падало,а я ще в серці іншою хворів... Серденько мерзло...твоє тепло його не зігрівало, а на дворі вже снігом замело... а я ше вірив тобі....
Торкнись руками моїх рук, і просто мовчи... Мовчи й ні чого не кажи... в очах я все бачу... Я б зарас став на мить сліпий,та правда - брехня... Сонце не вірю я тобі...
Ти обнімала і крики серця мого відчувала... І ніжні губи,твої цілував я...та ти не була моя... Десь на тополі, слелися вітром дві нещасні долі... І приземлилися пожовклим шастям... шо зеланіло колись....
Кохана моя... ти ще там Прошу,молю... не пізно нам Усе повернути... і стерти всі муки...
Хоч і не буду я с тобою...та я кричу і молю долю... Єдина моя... людина сонця... моя... ти навік моя...
Торкнись руками моїх рук, і просто мовчи... Мовчи й ні чого не кажи... в очах я все бачу... Я б зарас став на мить сліпий,та правда - брехня... Знаєш не вірю я тобі...
Згадай тепло,згадай печалі все що в нас було... Згадай і відпусти думки... нехай буде пустота... Кохання... воно уб'є колись усі страждання... Народиться дошом весняним раннім... Та ти не будешь моя... ти не будешь моя...
Торкнись руками моїх рук, і просто мовчи... Мовчи й ні чого не кажи... в очах я все бачу... Я б зарас став на мить сліпий,та правда - брехня... Знаєш не вірю я тобі...