Скажи мені, чому зникаєш? Палає серце від жалю, Який я сам посіяв… Скажи мені, чи залиши сліди, В свої обійми…
Навколо люди – всі питають. Та не знають… А ти кажеш: «Все так добре!» І бентежно утікаєш сам від себе.
Вона має особливість губити речі, Перекреслювати мрії, щоб бути в безпеці… Боїться складностей, вбиває дещо. І там де вимір справедливості, Ти станеш ким хотіла і чим так довго хворіла. Я роблю все, щоб ти була щаслива.
Скажи мені, за що картаєш? Душа – фортуна, все прости… Ти мій акорд надії! Скажу тобі, ін – янь знайде усе В моїх обіймах.