В непевнозвісному краю Занепокоєний ходжу, По безпорадному бутті Крокують нелюди-ссавці.
Серед істот, серед могил Застряв примара поводир. Гуляють боги в небесах Їх споглядає шеб Аллах
Волають сині водяні на дні одні. Мандрують постаті лісні вві сні сумні.
У горі блиск, біда на порозі, Ми були палкі, але не в спромозі. Небо – не рай. Виженем коней у поле бажання, Не було видінь, не було кохання. Не умирай.
Я заберу тебе одну В прозорі зорі За собою. Прошепочу тобі в ночі Свої казки.
Я заберу тебе в зорю За межі болю За собою. Я розповім тобі в тиші Свої страхи.
Я запалю чудні вогні Зомлієм голі В сяйві колі. Ми обернемось у вітрах, Устанем в снах.