«Балада про дві скрипки» 1971 вірш: Василь Марсюк Ой зробив хлопчина та й дві красні скрипки — Поділив надвоє снів своїх красу. Що перша скрипка — біла лебідка, А дуга скрипка — вечірній сум.
Закохались в нього дві сестри весною — Одна — як та нічка, друга — мов той день. Перша просила грати сумної, Друга хотіла веселих пісень.
Приспів:
Одна сміялась, Плакала друга. Гей, поєднались Радість і туга. Гей, поєднались В очах дівчини, Як у двох скрипках, Ночі і днини.
А як розійшлися ті пісні луною, Він замовклі скрипки сестрам двом віддав. Кожна дівчина стала вербою, Легінь між ними явором став.
Приспів:
Залишив на світі дві самотні скрипки, Залишив на світі снів своїх красу. Що перша скрипка — біла лебідка, А дуга скрипка — вечірній сум.
Там, де став явір понад плаями, Знову я чую відлуння пісень: Одна верба співає ночами, Друга верба співає удень.
Приспів:
Одна сміється, І плаче друга, Гей, поєднались Радість і туга, Гей, поєднались В очах дівчини, Як у двох скрипках Ночі і днини.