Ой з-за гори, з-за лиману вітер повіває,
Кругом Січі Запорозької москаль облягає.
Облягає москаль Січу, лагерями стали,
Вони ж свого генерала три дні ожидали.
"Дозволь, Петре, дозволь, батьку, рушниченьку брати,
Дозволь тому генералу голівоньку зняти!"
"Не дозволю, пани-браття, рушниченьку брати,
Не дозволю християнську, крівцю проливати!"
Як пішов москаль по куренях запасу шукати,
А московська вся старшина – церкви оббирати.
Ой беруть срібло, беруть злото, ще й воскові свічі…
Зостається пан кошовий з писарями в Січі.
Ой встань, Петре, ой встань, батьку, просять же ж нас люди!
Як станемо на гряниці – по-прежньому буде!
Як станемо на гряниці та й скажем цариці:
"Віддай землі, вража суко, по прежню гряницю!"
«Ой та де ж я, вражі сини, москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий назад оддавала!»
Чорна хмара з-за лиману, а другая – з поля…
Зажурилась Україна – така її доля!
Ой встань, Петре, ой встань, батьку, що ж ми наробили –
Що степ добрий, край веселий та й занапастила!
Євген Ветрук еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1