Вона давно стоїть
Серед твоїх доріг
А ти проходиш повз-не знаеш
Мов дівчинка мала, розгублена,
Сумна вона лише тебе чекає
Розгублена й сумна
Мов дівчинка мала
Вона на мене трохи схожа
Але на сотні літ в одній зійшовся світ
Без тебе можу я, вона не може
Коли проходиш ти з своєї висоти
За гордістю краси не бачиш
Але усе дарма в її душі нема нікого хтоби більше значив
Нікого тільки ти, та як розповісти
Що на душі вітри і зливи
Якби ти тільки знав
Як мало треба їй щоби вона була щаслива
В її ясних очах бринить німа печаль
Та вірне сердце лиш чекає
Одного разу ти –
Не зможеш повз пройти
Її побачиш і впізнаеш
І квіти розцвітуть
Засяе сонце знов
Замовкнуть віти стихнуть зливи
І зрозумієш ти
Як мало треба їй,
Щоби вона була щаслива
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2