Пам'ятаю, тату, давним-давно В пам'яті моїй, як німе кіно: Ми малі сміємося, ти молодий. Згадую щодень, я той час золотий. Думала тоді, ніби ти чарівник. Ти ж бо ним не став, бо того ти звик, Що любов батьківська спроможна в усе Просто нас любив над усе.
Приспів: Коли заплаче серце батька Будуть очі його сумними. У тебе в хаті, мій любий тату, Завжди будемо дітьми малими. Таку важку мозолясту долоню Положиш ніжно на голову доні. Надійно-затишно, як у дитинстві - Благословиш.
Відцвітав садок твої доні росли. І роки у вирій лелеки несли, А як повертались несли сивину Істину життя, наче сонце ясну. І нехай в вікно заглядає зима, Теплоту душі не погасить вона. Перший сніг для тебе надію несе, бо онуків любиш тепер над усе.