І Давно не бачив тебе і все зі снігу навколо, Ми вже не діти з тобою, ми закінчили школу. І після довгого часу ми сходили в кіно, Ефект білого світу – і від тебе я пішов на дно. Ти завжди мене тягнула на ковзанку на сани, Ти любила це все. І всі забула обмани. І я б хотів з тобою знаєш кожної зими, Купатися в снігах, немов дітлахи.
П-р
Зима поміняє в нас все, Те, що було останнім важливим стає. І твоє довге волосся мені важко забути, І твій ніжний голос хочеться і хочеться мені чути.
ІІ Вже не тепло на вулиці – зима вбила літо, Та й по тобі це видно. Ти як капуста одіта. Зате не відчуваєш холоду і біля тебе я, Тішить одне, що нічого в нас не вбиває зима. І я готовий з тобою солодке поїдати, Дивитись Сам у дома і від питань тікати. Вже дуже швидко теплом загляне весна, Але ми їмо солодке і в душі сипить зима.
П-р
ІІІ І я хочу тільки не цієї зими, Танути від тебе і зклеятись восени. Не зважаючи на те, що за вікном лютує, Я відчуваю щось особисте, яке за мною полює. І часом я бачив у долонях твоїх, Цей сильний і теплий сонячний біг. І якщо на вікнах зима не намалює, Тоді я сам наше щастя домалюю.