У димне марево закутаний Мій сон забився в тінь Блукаю стежками забутими У пам’яті моїй І тими світлими дорогами Наповнене усе Живими крилами, високими – Мене туди несе
Заховані мої під шкірою Всі символи чуття Ні вбити, ані взяти силою – Немає покриття Я зупинятимусь у кожного Знайомого вікна Там, може бути, бути можемо, Але, нажаль, у снах...
У кожнім небі У кожнім небі сонця слід Воно без тебе Не хоче дарувати Світло Зникло Моє світло Прикре...
Падаю, падаю вниз Падаю, ховаюсь від сліз Про тебе... Без тебе... Віднині – тільки вниз
Для нас ласкавими іудами Є вимощений шлях Розкидані по всіх усюдах ми, Загублені в словах І я тягнутимусь скривавлений Прорвусь крізь нетрі всі В мені існують тільки напрями Для тебе ж – манівці...