Мій подих рветься, б’ється гнів Та не зірветься жодне з слів – Ти увійдеш в обійми погляду Без тебе тане кожна ніч Ти сі змінила – в тому й річ – Мені лишаючи лиш спогади
Ти можеш стати чужою Ти можеш стати моєю Ти можеш стати дуже чужою Ти можеш стати...
І тільки Ти і я Моя Ти смак мого забуття
Замерзли тіні рис твоїх Завмер навіки ніжний сміх Цілунок твій – ґенеза холоду І пальці линуть до тепла, Жевріючи тремтить зола, Що мить тому горіла полум’ям
Ховатимусь, тікатиму, Не пам’ятаючи облич У сонці зникатиму За спиною лишивши ніч Я тільки хотів... лишитись у тебе Я тільки хотів... до неба Я тільки хотів... на все життя... І тільки...