Вечір – мисливець, Підстрелене сонце Несе у сірому ягдташі. Тягнуться хмари – Скривавлені крила. По травах, По обрію, По душі. Уже сутеніє, Туман каламутно Клубочится в синіх ярах. В такі хвилини Мандрівникам смутно. Здається далеким шлях. І роси холодні, І втома нестерпна, І стежка непряма. І плечі від ноші Найлегшої терпнуть, І на ніч притулку нема.