Де не чути вже пісень Бояна – Русь земля свята стояла Ріками віками рани омивала та спомином кричала Як "чорне сонце" закриває путь-дорогу нам буревієм в очі Предвіщали злу біду голодний вовчий плач і сни дівочі
А небо стогне птахами ночі Їх клекіт страхом наскрізь лоскоче Хмари сльози стрілами в роси Христовим дітям – онукам Хорса
– Місяцю мій, ти очі свої йому віддай Як блукатиме він у пітьмі!
Мов лебедині крила нас біда накрила – біль у скронях Із полону соколом додому – братська кров в моїх долонях...
А небо стогне птахами ночі Їх клекіт страхом наскрізь лоскоче Хмари сльози стрілами в роси Христовим дітям – онукам Хорса
– Вітре мій, крила свої ти йому віддай Як блукатиме він у пітьмі!
Полетіли разом над землею В невідані поля долаючи шлях небесами До ріки Каяли: бачиш вітер всміхається нам! Бачиш вітер всміхається нам!