В зимовім димнім тумані ми борозною лягали… Спасіння в Бога благали, кулі з грудей рахували… Там кружляли у небі голодні погляди круків, прокидалися Крути в останніх наших руках... А білий сніг вже червоний від юнацької крові, йти у наступ поволі знову й знову готові... Холодне сонце – нам в очі, червона орда полонила. Але ж так жити ми хочем! Нас біда поріднила.