Їхав стрілець на війноньку, Прощав свою дівчиноньку: «Прощай, миленька, чорнобривенька, Я йду в чужую сторононьку». «Прощай, миленька, чорнобривенька, Я йду в чужую сторононьку».
Дай ми, дівчино, хустину, Може, я в бою загину, Накриють очі темної ночі, Легше в могилі спочину. Накриють очі темної ночі, Легше в могилі спочину.
Дала дівчина хустину, Стрілець у бою загинув. Накрили очі темної ночі, Ще й висипали могилу. Накрили очі темної ночі, Ще й висипали могилу.
А злії люди насилу Взяли нещасну дівчину... Там серед поля гнеться тополя Та й на стрілецьку могилу. Там серед поля гнеться тополя Та й на стрілецьку могилу.