До заходу сонця порубаний шлях, Що було колись, то тепер позабуто, Мовчить Волопас, то так має бути, Душа загубилася десь в бур’янах.
Не треба шукать зачарований скарб, Ще час не прийшов, щоб він дався у руки, Підняти крила та й на чайці за вітром чкурнути, Що за думу мичить німий божевільний кобзар?..