Вона має ключ від ріки, Вона може зробити так, шоб річка спинилась, Вона може зробити так, шоб більше не бились В берегів дзвони, хвиль язики. Шоб десь, між молекул води, Застигли невидимії коліщата, Що одвіку прив`язані річку гойдати До самого моря й далі-чорт зна куди!
Вона має ключ від ріки. І хоча її роль в тому ледве помітна, Все ж вона її крутить як плівку магнітну І пише особливо цікаві шматки Із того життя, що іде навкруги Хрест-навхрест із нею і тією ж рікою. Вона вже трохи скучила за тою собою, Котра ще не мала ключа від ріки. Окрім того, вона має ключ від зірок, Якшо знати що зорі, то замочні щілини! А якщо навіть НІ, то хто тут посміє Перечити їй, що вище неї - лиш Бог, Якому із гриви вичісує бліх І за це Він дарує їй білизну і квіти І дарує ключі від усього на світі. Від наших квартир і від наших думок!