Дорікає мене мати, мене мати, Що я досі нежонатий, нежонатий. А все собі гуляю, все гуляю, Бо козацькі вуса маю, вуса маю.
Я маю вуса, чорні вуса, Чом же мені не гулять. Я маю вуса, гарні вуса, Чом же не козакувать. Я маю вуса, чорні вуса, Чом же мені не гулять. Я маю вуса, гарні вуса, Чом же не козакувать.
Я не винний, що поробиш, що поробиш, Мої вуса довподоби, довподоби І жінкам, і молодицям, молодицям, Чорнобровим, білолицим, білолицим.
Я маю вуса, чорні вуса, Чом же мені не гулять. Я маю вуса, гарні вуса, Чом же не козакувать.
Подивись, дівчино люба, моя люба, Хоч уже немаю чуба, свого чуба. Та поки я маю вуса, маю вуса, Бо, єй - богу, не женюсь, не женюся.
Я маю вуса, чорні вуса, Чом же мені не гулять. Я маю вуса, гарні вуса, Чом же не козакувать. Я маю вуса, чорні вуса, Чом же мені не гулять. Я маю вуса, гарні вуса, Чом же не козакувать.
Дорікає мене мати, мене мати, Що я досі нежонатий, нежонатий. А все собі гуляю, все гуляю, Бо козацькі вуса маю, вуса маю.
Я маю вуса, чорні вуса, Чом же мені не гулять. Я маю вуса, гарні вуса, Чом же не козакувать.