Знав все те, що мав, ти від людей завжди чекав, Дивився в серце своє й бачив в інших те ж, З падіння кликав їх в політ та час настав Лаштувати і собі ці крила простору без меж, А пір'я - з сузір'я добра.
Та зорі прозорі не дарма Все сняться і сняться тобі, Взамін емоцій порцій, що пусті Я на поміч до тебе йду, Малювати буду біду, Зв'яжуть лапи тоді біді В медитації фарби. Я на поміч до тебе враз, Не лякайся, як стане час, Пам'ятати одне лиш слід - Це ім'я, що дає прохід!
Безсилим всяк стає на кого пада гнів, Прозріння мить, бажання, хіть - чого жадав. Свідомоповний чи в безтямі, як ладнав Крила сили, крила волі, крила віри, крила снів.