Земна дорога – немов пустиня, Гріх палить душу, кругом – біда. Та розгорнувши гірке полиння До нас на зустріч біжить вода. Вода джерельна, вода солодка, Вода кринична – не видно дна. То – Слово Боже, Слово спасіння, А в ньому щастя є глибина. Схились душею, візьми в долоні І донеси до спраглих вуст Води живої, що на Голгофі Тобі з любов'ю дає Ісус! Стомились ноги уже від втоми; Травою сохнуть твої літа, Душа загине навік без Бога, А поруч чиста біжить вода... Повір, не страшна земна пустиня, Як по Христових іти слідах, Бо розгорнувши гірке полиння, Вже видно – чиста біжить вода.