В. Відоменко – М. Одольська
Коли моя постать повернеться знову, сивiючи вiд перетертих рокiв
Я тiнь намалюю собi кольорову на чорному попелi бiлих окiв.
Тверезий, розсудливий, навiдь вродливий – звеличусь, як мрiя далека й легка.
Теперiшня дiйснiсть, мов смерть – невразлива, мандрує донизу, як чорна рiка
Чорною рiкою до майстернi бога
По якiй блукає знемога
Чорною рiкою до вiконця раю
Не зови мене – я вмираю.
Виктор Видоменко и группа Диспут еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1