Зачепився місяць за вербову гілку, З чистого джерельця вечір воду п’є. А в бузковій тиші голос перепілки До любові кличе, що у серці є.
Я – землі цієї паросток зелений, Я – цієї висі крапля дощова. Заплелись у мене, приросли до мене Жито і дерева, квіти і трава.
Приспів: Ні, для мене щастя іншого не треба, Хоч бува тривога очі обпече. Лиш би рідний колос, лиш би рідне небо, Опускали руки на моє плече. (весь куплет – 2)
Краю мій коханий з батьківським порогом, Світку мій високий з маминим чолом. Я прийду і стану з дальньої дороги, Я прийду і стану під твоїм вікном.