Ми довго блукали на лініях метро
Двері зачинили вихід до життя
Пітьма ховає манекени за віконом
Їх телефони шукають в туннелях покриття
Ми забували імена людей
Що з нами на фото в альбомах і думках
Хтось дзвонив,чекав біля дверей
Амнезія забрала тебе, розірвавши серця,
А з пістолетом у руках....
Приспів:
Так важко навчити кохати
Лишаючи губами сліди від куль
Моїм листам доведеться блукати
В білих конвертах без адресата
На вокзалі тебе ніхто не зустріне
В обіймах дощу ,я вже не прокинусь
Хтось зальє мою смерть до мереж
Ти мене не згадаєш, ала збережеш
***
Я йду, а в калюжах посміхаються зірки
Не знаючи місця, куди б мені втікти
Можливо це сон, чийсь безглуздий сон
Лише чужі номери, це не мій телефон
Хто ми і звідки- всі спогади в листах
Я віддам усе за одне твоє ім'я
Ти почнеш з початку містами забуття
Новий донор кохання буде якорем в очах
Я не вірив що у снах...
Приспів:
Так важко навчити кохати
Лишаючи губами сліди від куль
Моїм листам доведеться блукати
В білих конвертах без адресата
На вокзалі тебе ніхто не зустріне
В обіймах дощу ,я вже не прокинусь
Хтось зальє мою смерть до мереж
Ти мене не згадаєш, ала збережеш
12.04.2012
Винни еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1