Може,час би справді вгомониться, Тільки серце вперто не прийма Примовку,що краще мать синицю, Ніж за журавлем зітхать дарма... Я стою і вслід йому махаю, І в задумі іноді зітхну Ніби він не в ирій відлітає, А в мого дитинства далину.... Хай повз нашу школу в ранню осінь В вишині пролине він ясній Хай погляне,чи працює досі Старий наш учитель чи ні? Ми його не слухались,бувало, Він же з кожним роком все білів Як його до щему хвилювала Пісня та про білих журавлів! Стихли ми,коли в вікні прозорім Білий ключ з"явився у імлі Видно і надією й докором Служать для людини журавлі.......