Може,час би справді вгомониться,
Тільки серце вперто не прийма
Примовку,що краще мать синицю,
Ніж за журавлем зітхать дарма...
Я стою і вслід йому махаю,
І в задумі іноді зітхну
Ніби він не в ирій відлітає,
А в мого дитинства далину....
Хай повз нашу школу в ранню осінь
В вишині пролине він ясній
Хай погляне,чи працює досі
Старий наш учитель чи ні?
Ми його не слухались,бувало,
Він же з кожним роком все білів
Як його до щему хвилювала
Пісня та про білих журавлів!
Стихли ми,коли в вікні прозорім
Білий ключ з"явився у імлі
Видно і надією й докором
Служать для людини журавлі.......
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1