Так несподівано, так романтично Музика знову мені награє Про веселкове казково-магічне, Про незабутнє дитинство моє. Білий туман яблуневого саду, Радісний світ весняної краси, В тихім саду солов'їні рулади І найдорожчі батьків голоси.
Більшого щастя не варто й шукати, Сонячний промінь застиг на щоці, Ліва долоня в долоні у тата, Права долоня у мами в руці.
Юності час божевільно-шалений, Час відкритів і найперших невдач. Тато казав: "Ти ще, доню зелена!" Мама просила: "дитинко, не плач." Я ображалась, тікаючи з дому, Їхні поради я чуть не мігла, Та проминало усе, і потому Я поверталась додому одна.
Всі ми з роками стаємо мудріші, Згадуєм часто дитинство своє І у нічній зачарованій тиші Пам'ять забути про них не дає. Все проминає, і осінь, і літо, Тільки одне нам дано на віки - Всі ми на білому світі ще діти, Доки живі наші сиві батьки!..
Присвята батькам. Анатолій Матвійчук. wmv Большое спасибо за такую прекрасную песню. Очень жаль, что не так часто можно увидеть Вас на телевидении. Здоровья Вам и ...