За дивилася діброва, на веселку кольорову, хтось повісив диво-міст, через весь зелений ліс. За дзвинів малий струмок: "дощік утворив місток, в мене він води набрав, а з краплин веселку склав". Обізвалась тиха річка: "ти струмочок, невеличкий, для веселки замалий, бачиш скільки води в ній… З мене дощ водичку брав, нею хмари напував, з них і утворилось диво- світла райдуга, красива". Ліс зелений шелестить: "швидше друзі припиніть, ваші балачки про воду, на усіх одна погода). Дощик набера водицю, із озерця і з криниці, річка море чи струмок, всі дають води ковток. з кожного мала росинка, і народиться хмаринка, що просипиться дощем, і промочить землю вщент". Крикнув горобець малий: "бачив я краплинки в ній, з них народжується дивна світла райдуга чарівна. що для мене та для тебе, поєднала землю й небо. Так що друзі не сваріться і негайно помиріться, всіх веселка поєднає, коли в небесах за сяє". 09.01.2013