І все на світі треба пережити. І кожен фініш - це, по суті, старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки на людях. Хай меле млин свою одвічну дерть Застряло серце, мов осколок, в грудях. Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено. Хай буде все пробачене пробачено. Хай буде вік прожито як належить. На жаль, від нас нічого не залежить.
А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити. І за минулим плакати не варт.
Отак, як є. А може бути й гірше. І може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, - не будь рабом і смійся, як Рабле!
Тож веселімось, людоньки на людях. Хай меле млин свою одвічну дерть Застряло серце, мов осколок, в грудях. Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено. Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас залежить, - принаймні вік прожити як належить.
(с) Ліна Костенко
[ПЕСЕНКА С ВАРИАЦИЯМИ И всё на свете нужно пережить. И каждый финиш — чей-то старт — в том суть. И наперёд не надо ворожить, и о прошедшем плакать — позабудь.
На людях, люди, надо веселиться, крутиться, не лениться никогда. Застряло сердце, как осколок, биться устало? Смерть излечит, не беда.
Пусть всё невидимое в явь оборотится. Пусть всё простительное каждому простится. Пусть все живут, как надлежит им жить. Увы, но ведь и хуже может быть.
А надо жить. А надо как-то жить. Умнеть. Терпеть. Крепиться как-нибудь. И наперёд не надо ворожить, и о прошедшем плакать — позабудь.
Есть так, как есть. А быть и хуже может. Хомут на шее? Может быть в петле. А от беды ещё не спятил — что же, не будь рабом и смейся, как Рабле!
На людях, люди, надо веселиться, крутиться, не лениться никогда. Застряло сердце, как осколок, биться устало? Смерть излечит, не беда.
Пусть всё невидимое в явь оборотится. Пусть всё простительное каждому простится. От нас зависит лишь одно: прожить не хуже, чем прожить нам надлежит].