Виталина - І все на світі треба пережити (Л.Костенко) | Текст песни

• Тексты песен
• Виталина
• І все на світі треба пережити (Л.Костенко)

ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ

І все на світі треба пережити.
І кожен фініш - це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки на людях.
Хай меле млин свою одвічну дерть
Застряло серце, мов осколок, в грудях.
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено.
Хай буде все пробачене пробачено.
Хай буде вік прожито як належить.
На жаль, від нас нічого не залежить.

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити.
І за минулим плакати не варт.

Отак, як є. А може бути й гірше.
І може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, -
не будь рабом і смійся, як Рабле!

Тож веселімось, людоньки на людях.
Хай меле млин свою одвічну дерть
Застряло серце, мов осколок, в грудях.
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено.
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас залежить, -
принаймні вік прожити як належить.

(с) Ліна Костенко

[ПЕСЕНКА С ВАРИАЦИЯМИ
И всё на свете нужно пережить.
И каждый финиш — чей-то старт — в том суть.
И наперёд не надо ворожить,
и о прошедшем плакать — позабудь.

На людях, люди, надо веселиться,
крутиться, не лениться никогда.
Застряло сердце, как осколок, биться
устало? Смерть излечит, не беда.

Пусть всё невидимое в явь оборотится.
Пусть всё простительное каждому простится.
Пусть все живут, как надлежит им жить.
Увы, но ведь и хуже может быть.

А надо жить. А надо как-то жить.
Умнеть. Терпеть. Крепиться как-нибудь.
И наперёд не надо ворожить,
и о прошедшем плакать — позабудь.

Есть так, как есть. А быть и хуже может.
Хомут на шее? Может быть в петле.
А от беды ещё не спятил — что же,
не будь рабом и смейся, как Рабле!

На людях, люди, надо веселиться,
крутиться, не лениться никогда.
Застряло сердце, как осколок, биться
устало? Смерть излечит, не беда.

Пусть всё невидимое в явь оборотится.
Пусть всё простительное каждому простится.
От нас зависит лишь одно: прожить
не хуже, чем прожить нам надлежит].