Виталина Напара - Вірші : Перше Кохання, Етюд зі світла | Текст песни

• Тексты песен
• Виталина Напара
• Вірші : Перше Кохання, Етюд зі світла

" Перше кохання "

Тобі заграти хочу пісню
В якій я сни намалювала,
Неначе осінь, йшла по листю,
По плесу водному ступала.

В воді заснули хвилі, бризки,
Спочили верби в тихім сні.
Зірки, мов діамантів низки,
Горять у місячнім вбранні.

Тобі я розповім секрети
Що їх ліси нашепотіли,
І коли ставили намети,
Думки мої до них летіли.

Я заспіваю колискову,
Що чула світлими ночами,
Від листя, що уклало змову
І з небом, і зі снами.

" Етюд зі світла "

руде волосся сонячно - кленове
медово світиться на поле подушкове
солом'яно - дико
пряно - тонко
тихо - тихо
крізь нього, в ньому шоколадиться печаль
і трохи неслухняно в'ються довгі пасма
так рясно - рясно
того, що все минається мені якОсь не жаль
я бачив цілий світ крізь тіні твоїх вій
і це було прекрасно
я на коралових вустах був неподільно свій
у посмішці тонув
світився від надій
у твоїх снах заснув
і повсякчасно чув :
радій - радій

і це було прекрасно
і я казав собі - не смій
прокинутись не смій
і сипався на тебе світлом
тонко - ясно
на твої кучері,
на сонячно - кленові
що гріли гори
сніжно - подушкові
на твої кучері,
що в них дрімала осінь
а ти шептала тихо :
досить - досить