Посеред зимової лютої ночі
Прадавнє військо з кургану повстало.
Місячним сяйвом наповнені очі.
Лицарів смерті ніщо не тримало.
Нічна заметіль взяла їх в обійми
Прозорою кригою північних морій.
Де їхня батьківщина, дружини і діти.
Де фйорди народжують нових людей.
Військо згадало як в штормі ревучому
Шлях прокладали від серця до Сонця.
Знали,що згинуть в небутті неминучому,
Йшли без сумнівів до своїх праотців.
Та справжні герої смерті не знають,
Прямуючи в царство вічних тіней.
Зі зброєю в битві як зорі згорають,
Та слава співає в дзвіні мечей.
Вихор еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1