Вона любила писати вірші І шелест листя уночі Сльозами радості змивала біль з лиця. В її очах добро і зло Злились в єдине вже давно І я її любив за це злиття.
Приспів:
Там, де справжні почуття Я загубив своє життя, Я загубив свої слова. Ні, не хочу жити подумки Я загубив свої думки, Я кими ніч мене вбиває.
2.
Вона любила осінній дощ Я з ним приходив краплями з небес, Радував її, себе. А вранці холодно мені, Але теплом її ніг Ходила по землі, зігріваючи мене.