муз. В. Тиховського і Е. Ландовського сл. Е. Шлехтера переклад Б. Стельмаха
Маю, братику, львівську ґітару, Тішусь нею вже добрих двадцять літ, Кумпель мій з личаківського бару Грав на ній своїй дівчині Так, як я – всім людям нині! Я з ґітарою, наче з ріднею, По забавах так шпіляю, що ну!.. А коли самі ми з нею - Слухаю її струну, Що про Львів туркоче пісеньку сумну:
«Де б ти, друже, мене не вів, Та найкращий для мене – Львів, Там у всьому – чарівна гра, Там навіть ратуша танцює – ой-ді-ріді-ра!.. Шкода труду і шкода слів, Бо найкращий для мене – Львів Зі своїми «та йой», «та йди»... І щастя ми завжди Знайдем у Львові.
Ця ґітара хоча й дерев’яна, Але серце і душу має теж. Як пригорну – співає до рана Тиху пісеньку погідну Ще й таку для мене рідну. І лечу я у мріях до Львова, І провулки вузенькі впізнаю, І мовчить гора Замкова, Тихо всюди, як в раю, - Всі ґітару львівську слухают мою: