Наша зла неволя між байдужих свічад Закінчилась вночі серед літа Ангел сніжнокрилий зняв останню печать І ледь чутно сказав: Треба вийти Треба встати і вийти Встати і вийти Нову Свічу запалити Над собою здійняти Долю шукати Більше її не втрачати Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е Келії самотні і молитви палкі Розчинились у водах світання Наші сірі очі наші руки тонкі Наша перша кров і остання Ангел чистий співає Нечистий стріляє Світ У пітьмі потопає Треба встати і вийти Свічу запалити Більше її не гасити Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о В ніжному полоні буде нам відважно-во-о Довго мерехтіла непотрібна свіча Догорали поламані крила Постаті виходили з розбитих свічад І сурма золота голосила Треба встати і вийти Встати і вийти Нову Свічу запалити Над собою здійняти Долю шукати Більше її не втрачати Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о В ніжному полоні буде нам відважно-во-о Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о В ніжному полоні буде нам відважно-во-о