Бубнявіють думки, проростають словами, Їх пагіння бринить у завихренні днів - Цілий тиждень живу і ходжу між левами, Недаремно ж і місто взивається - Львів.
Є міста - ренеґати, є просто байстрята, Є леви, що мурликають, наче коти, Божевільно байдуже облизують ґрати, Ще й пишаються з власної сліпоти.
Але думать про них я сьогодні не хочу, Бо мені, видно, трішечки повезло - Я побачив у Львові Шашкевича очі, Кривоносові плечі й Франкове чоло.
Сивий Львове! Cтолице моєї мрії, Епіцентре моїх радощів і надій, Вибухає душа, - я тебе розумію, Але, Львове, хоч трішки мене розумій!
Я до тебе прийшов із захопленням сина Од степів, де Славута легенди снує, Щоби серце твоє одчайдушно левине Краплю сили вдихнуло у серце моє.