Від туманної тополі Народився вітер в полі, Народився в полі вітер молодий. Його весна чарувала, Його осінь в гори звала, А він зиму щирим серцем полюбив. Вітер в зиму закохався, Дні і ночі милувався І співав лиш їй присвячені пісні. І портрет зими натхненно, Як художник безіменний Малював щодня на кожному вікні.
Приспів: Ой, ти русява наречена, Сяйво смутку золочене, Ти прийшла до мене вчора уві сні. Наречена, моя Ладо, Наречена іде садом Опівночі та й на білому коні.
Було сніжно на весіллі Та минули ночі білі, Народилася метелиця в саду. І вже чує батько-вітер, Як дочці співає місяць І дарує їй обручку золоту.