Я вже не тану від даремних марень, Від мрій і слів, ні віри, ні жалю. Ти не моя, бо я тобі не пара І, байдуже, чи я тебе люблю. Як літній дощ не мириться зі спекою, Так ми з тобою друзі навпаки. Ти можеш бути мрією далекою, А мрій жінок не прагнуть навіки.
Я знаю все пробачиш ти, пробачиш ти, Втамуєш біль, пекучий біль ти знов і знов. Я знаю все пробачиш ти, пробачиш ти, Щоб зберегти свою любов, любов...
Я вже не тану, серце моє, як камінь. Не вина, але причина - ти. І цей вогонь, що не згорів між нами В глибокий біль бажає прорости. Візьму свій плащ і лист твій нерозбірливий, Щоб мати те чого не маєш ти. Я вже не щирий, не такий довірливий, Я можу тільки взяти і піти.